Володимир Кравчук

Казки від тата. Слоненятко і теплі роздуми

Кожного вечора, коли спека на острові спадала, наше маленьке слоненятко полюбляло приходити на західний берег острова та спостерігати, як за небокрай океану сідає червоне сонечко.

«Цікаво, куди воно ховається від нас щодня», — подумало слоненя, дивлячись як останній промінчик сонця розчинився у небі. Небо різко почало темнішати, і лише на горизонті океану червоно-гарячою лінією розділилися стихії води і повітря.

«Якби це мені наздогнати сонечко» — задумався наш малюк і поспішив на вечерю, щоб за столом запитати це у свого Тата.

Смачні страви вже чекали на голодного слоненятка, як і чекали на синочка його батьки.

— Тато, а як наздогнати Сонце? Як взнати, що воно робить, коли ховається за океан?

Слоненятків тато задумався, і почав свою мудру і виважено розмову.

— Знаєш, синку, не всі речі в цьому житті потрібно наздоганяти. Сонце щоночі йде від нас. Але щоранку повертається знов. Вона просто дає нам можливість відпочити, згадати, що гарного було за цей день, подумати про те, що плануємо зробити завтра. Сонце йде зігрівати інші країни, а нас просить його не турбувати, не наздоганяти, не заважати йому

— Тату, тобто коли я сплю, то сонечко в цей час не спить?

— Так синку, воно постійно працює, зігріває своїм теплом тварин і людей. А те тепло, яке воно подарувало нам за день, все одно продовжує зігрівати нас навіть вночі

— Тато, а звідки сонце бере стільки тепла?

— Знаєш синку, воно з’являється саме по собі. Для цього лише потрібно постійно його дарувати. І чим більше ти тепла даруєш, тим більше його в тебе знов накопичується.

— А як нам дарувати тепло?»  — спитало зацікавлене слоненя у свого мудрого батька.

 — Тепло – це те, що може зігрівати. А як ти можеш зігріти своїх друзів? Дуже просто. Для цього не потрібно щоразу розпалювати багаття. Вогонь завжди є у твоєму серці. І ти можеш його дарувати через своє піклування про друзів і батьків, турботу, повагу, підтримку. Кожного разу, коли ти хочеш допомогти, зробити кращим життя інших – ти даруєш своє тепло. І в тебе, натомість, буде з’являтися ще більше власного вогню всередині. І ти щодня будеш світити оточуючим, як сонечко!

— Дякую тато!

Слоненя поцілував батьків, вдячно посміхнувся мамі за смачну вечерю, почистив зубки і потупав до свого ліжечка.

Коли всі вже солодко спали, Слоненя, вже дрімаючи, подумало про своїх дідуся і бабусю. Вони дарували йому так багато їхнього тепла і любові, турботи і ніжності. Але не так давно їх не стало. Батьки сказали, що вони, як і сонечко, відплили далеко за горизонт океану. Саме з того часу слоненя і взяло за звичку спостерігати за заходом сонця, і подумки щоразу передавало сонечком вітання дідусю і бабусі. І вірило, що сонце обов’язково їх зустрічає, і вони з радістю посміхаються добрим звісткам від свого онука.

Слоненя подумало: «Якщо сонечко повертається знов, і далі продовжує дарувати своє тепло, то значить і всі ті друзі, і дідусь, і бабуся, які колись пішли за небокрай, теж колись повернуться і поділяться ще зі мною своїм піклуванням і любов’ю. Напевно там за горизонтом в океані є острів, де вони всі збираються, і сонечко приходить і до них. Там вони спілкуються з Білобородим Чарівником, передають нам подарунки, направляють до нас нових друзів, і взагалі створюють усе те добре,  що ми потім називаємо випадковим везінням, удачею та щастям».

І хоча слоненятко було зовсім маленьке, і ніхто б і не повірив, що воно зараз роздумувало про такі серйозні речі, все так і було.

І коли наш малюк солодко задрімав, то вдалині свого сну, за самим краєм океану, він побачив дивний острів, осяяний сонячним теплом і любов’ю.

© Володимир Кравчук

https://www.instagram.com/vladimirkravchuk/

https://www.facebook.com/vladimir.kravchuk.9

Поделиться

Добавить комментарий