Володимир Кравчук

Казки від тата. Як слоненя писало новорічні листи

Наближалося чарівне свято, яке вже так чекали слоненяткові друзі, а найбільше чекало наше маленьке слоненя. Свято Нового Року, свято нових мрій і радісних бажань, свято родинного тепла і довгоочікуваних подарунків.

  • Мамо, спитало маленьке слоненя, — а звідки під ялинкою з’являються подарунки?
  • Їх приносить один чарівник.
  • А як його звати?
  • Синку, в різних країнах у нього різне ім’я. На нашому острові ми називаємо його Білобородим Чарівником. А в тих країнах, де подорожував твій друг, веселий папуга, його звуть і Дідом Морозом, і Санта Клаусом, і Бабо Наттале, і навіть Йоулупуккі. В кожній країні він має особливе ім’я.
  • Мамо, а як наш Білобородий Чарівник дізнається про те, який подарунок я б хотів отримати?

«Ох…», подумала мама слоненятка, « і справді, як же це повідомити…»

  • Слоненятко моє кохане, а давай ми напишемо йому листа?
  • Але ж я ще не знаю літер…
  • А давай ми візьмемо наші фарби, пензлика і намалюємо! – запропонувала матуся.

Слоненя зраділо, підскочило від радості і побігло в свою кімнатами за улюбленими кольоровими фарбами та пензликом.

До його повернення, мама підготувала великі пальмові листочки і бережно розклала їх на столі.

Слоненя вхопило своїм хоботом пензлик і почало
вимальовувати на листочках свої бажані подарунки.

Там був і червоний кораблик, що підставив вітрила вітру і вже мчить по синьому морі. Були там і іграшки для братиків і сестричок. І навіть намисто із тропічних квітів намалював для своєї ріднесенької матусі.

Коли малюнки були готові, слоненя запитало маму:

  • А коли Білобородий Чарівник забере ці малюнки?
  • Чарівник приходить непомітно лише на свято. А малюнки ми відправимо йому небесною поштою.
  • Небесною? Це як, матусю?
  • Пам’ятаєш, коли в тебе було багато гостей на день твого народження, тобі подарували блакитні, як небо, повітряні кульки?
  • Так, але ми їх так і не використали, ти казала, що час ще не прийшов…
  • Тепер синку, якраз прийшов. Ми зараз надуємо ці кульки, акуратно згорнемо листочки і прив’яжемо їх до ниточок під кульками.
  • Ммммм…. Як цікаво! – зраділо слоненя. Але мамо, а як же мої друзі? Невже вони залишаться без подарунків?
  • Тоді мерщій біжи до них, але обов’язково візьми свої фарби, і кульки, і все-все-все… Зараз синку я зберу тобі торбинку і все туди покладу.

Маленьке слоненя подякувало матусі, поцілувало її, підхопило в свій хобот торбинку і радісно побігло до своїх друзів.

Як не дивно, але ті ж самі питання про подарунки крутилися і в головах усіх його друзів, і їхнім радощам не було краю, як вони дізналися всю правду про Білобородого Чарівника і спосіб надіслати йому звістку.

  • Але я не вмію ні писати, ні малювати! – вигукнув білий папуга.

І кенгурятко, ледве стримуючись, щоб не заплакати, промовило:

  • І я теж не вмію, я ще зовсім маленьке…
  • Друзі, нічого сумувати! – вигукнуло слоненя! – але ж у вас є я, ваш друг. Я зараз сам вам намалюю, ви тільки скажіть що саме.

Щасливі посмішки осяяли друзів, і вони почали розказувати про свої мрії.

Кенгурятко попросило намалювати самокат, щоб можна було рухатися на далекі відстані навіть тоді, коли втомишся стрибати. Папуга попросив набір для малювання, щоб теж навчитися малювати, перестати бути білим і розмальовувати свої пір’їнки у різні барви. А мавпочка, яка так любила банани, попросила намалювати велику коробку, яка до самісінького верху буде заповнена солодкими жовтими бананами.

Коли всі малюнки були готові, друзі зібралися біля торбинки, дістали синьо-блакитні кульки і гуртом надули кільканадцять кульок. Потім зібрали всі кульки в один букет. Слоненятко бережно тримало всі кульки за ниточки, бо якби тримав хтось інший – то міг просто полетіти прямо на кульках.

Кенгурятко і мавпочка бережно згортали малюнки, а папуга прив’язував до малюнків ті ниточки, що тягнулися від кульок.

Нарешті небесне послання Білобородому чарівникові було готове.

Всі друзі, які трималися за ниточки від кульок, одночасно посміхнулися, і мрійливо відпустили кульки в небо!

Швидко-швидко полетіли сині кульки догори, ставали все менші і менші, спочатку як кокоси, потім як сонечко, а потім зовсім щезли в небі!

  • Мама казала, що в той момент як ми перестанемо бачити кульки – це означатиме, що Чарівник дістався до нашого листа!
  • Ура!!!! – закричали всі друзі!
  • Тепер можна чекати Нового Року і намальованих подарунків!

До свята залишалося зовсім небагато, друзі й не помітили як швидко сплинув час за родинною вечерею, як вони самі й не помітили, що вже солодко сплять.

А коли всі прокинулися і зібралися біля своєї «острівної ялинки», то уявіть собі, що вони там побачили!

Так, кожен отримав під ялинкою від Білобородого Чарівника той дарунок, яке йому допомогло намалювати слоненя!

І навіть мама слоненятка стояла в новому намисті із тропічних квітів, ніжно посміхаючись слоненятковому таткові.

© Володимир Кравчук

https://www.instagram.com/vladimirkravchuk/

https://www.facebook.com/vladimir.kravchuk.9

Казки від тата. Як слоненя ялинку прикрашало

Татусеві казки. Про райдугу і слоненя.

Поделиться

Добавить комментарий