Володимир Кравчук

Татусеві казки. Про райдугу і слоненя.

Одного разу, в дуже далекій, але теплій країні, жило маленьке слоненя.

В нього була прекрасна мама, яка неймовірно любила свого маленького синочка. А також були в нього сильний та великий — превеликий тато слон та такі самі маленькі братики і сестрички, теж слоненята.

На перший погляд, здається, що це була звичайна родина, але якщо придивитися уважніше, то і не зовсім звичайна.

Особливість родинному колориту додавало це маленьке слоненя. Вміло воно робити дуже цікаві речі. А які саме – зараз послухайте…

Якось літо було таке довге-довге, а сонце таке палюче-палюче, що випекло геть усю воду у річках і озерах. Всі тваринки дуже хотіли пити свіжої та чистої водички, а дощику не було і не було.

Маленьке слоненя гуляло по галявині, розгойдуючи вітерець своїми великими слоненятковими вушками.  І тоді від прохолоди вітру раділи всі його друзі. А хтось навіть старався сховатися у слоненятковій тіні, щоб не так пекло сонечко.

Аж раптом його балакучий товариш, білий папуга, голосно вигукнув:

А давайте покличемо дощик!

І друзі тут же запитали:

А як же нам його покликати?

Всі почали думати.

І тут маленьке слоненятко сказало:

А давайте будемо танцювати і співати дощику пісеньку. Я чув від мами, що в одній далекій країні так робили і це допомогло!

Друзі стали в коло і почали кружляти в танці наспівуючи веселу пісеньку про дощик.

Не промайнуло і години, як небо затягнулося хмарками і по землі почали вистукувати краплинки води, все сильніше і сильніше, поки нарешті не почалася велика злива!

Всі друзі сховалися під слоненя, який захистив їх від дощу, бо сам він його не боявся.

Коли дощик вщухнув, то зразу всім стало легше. Спека пройшла, задзвеніли струмочки солодкої води, і друзі стрімголов побігли втамовувати спрагу.

Білий папуга струсив свої крила, розправив широко-широко, і знову сказав:

Сонце було, Дощ був, а тепер хочу чогось нового!

Тоді маленьке слоненя, особливе, незвичайне слоненя, підійшло і всіх здивувало.

Набравши своїм довгим хоботом води з джерела, воно підняло хобот догори, сказало про себе чарівні слова (а друзі лише встигли почути якесь дивне бурмотання і булькотіння), і випустило з себе воду великим гарним кольоровим фонтаном. Сонце відблискувало у кожній краплині, переливаючись різними кольорами. І сталося дивовижне диво! Фонтан води перетворився в райдугу! Яскраву, веселу, радісну райдугу!

Всі друзі знов почали танцювати навколо слоненята і співати веселу пісеньку! А коли сонечко почало сідати за небокрай, всі друзі поспішили до своїх домівок, де їх чекали батьки, дідусі і бабусі, смачна вечеря, і м’які подушки для сну! Всі солодко заснули, і кожен з друзів бачив один і той самий сон – про райдугу і слоненя.

© Володимир Кравчук

@vladimirkravchuk

https://www.facebook.com/vladimir.kravchuk.9

Поделиться

Добавить комментарий